Тренінгове заняття  для батьків

 

на тему:

 

«Розуміння шляхів виховання дитини, як умова формування конструктивного діалогу в родині»

 

 

 

Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

 

Час проведення: 1 год. 45 хв.

 

Завдання:

 

Сприяти усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини.

 

Сприяти критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні.

 

Розширити і збагатити знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини та відпрацювати навички емпатійного реагування на дитячу поведінку.

 

Розвивати вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних сімейних ситуацій.

 

Виховувати педагогічну компетентність батьків.

 

                                                   Зміст тренінгу

 

(Ведуча вітає учасників, представляє себе, як тренера сьогоднішнього тренінгу.)

 

1. Вправа «Знайомство»

 

Мета: сприяння згуртованості в групі, створення доброзичливої атмосфери.

 

Час:10 хв.

 

Психолог. Доброго дня і здоров'я вам бажаю! Сьогодні ми з вами поспілкуємося в тісному, родинному колі, адже дитячий сад - це одна велика, дружна сім'я. Але спочатку нам потрібно познайомитися ближче. Зробимо це за допомогою презентації.
Перед вами на столах є кольоровий папір, ножиці, клей, фломастери і т.д. Ваше завдання - за 5 хвилин створити малюнок або аплікацію, які розповіли б нам про вашу сім'ю. Потім ви називаєте своє ім'я, демонструєте результати творчості і

 

скажете кілька слів про членів своєї сімї. 

 

2. Вправа "Правила роботи в групі"

 

Мета: акцентувати увагу учасників на дотриманні правил роботи у групі.

 

Час: 5 хв.

 

Тренер знайомить учасників з загальними правилами групової роботи та акцентує увагу на необхідності їх дотримання в роботі тренінгової групи. Психолог зачитує кожне правило (якщо група додає чи знімає певні правила, то тренер відображає це на плакаті):

 

        "тут і тепер";

 

        відкриті новим враженням;

 

        приймаємо іншого, як себе;

 

        нікого не критикуємо;

 

        бути чесним із самим собою;

 

        підтримуємо один одного;

 

        не обговорюємо поза групою те, що відбувається в ній.

 

3. Вправа "Очікування"

 

Мета: визначити сподівання та очікування учасників від роботи в групі.

 

Час: 10 хв.

 

Обладнання: прикріплений плакат "Дерево", кошик.

 

Учасникам роздають стікери, вирізані у формі яблук і психолог просить написати на них свої очікування, прочитати і приклеїти на плакаті, на якому зображене дерево, а збоку кошик.

 

4. "Скільки промінчиків у сонечка"

 

Мета: встановити, наскільки суттєві межі між світами дорослих і дітей.

 

Час: 5 хв.

 

Так уже склалося, що у нашому світі багато різноманітностей. Все це робить його барвистим, цікавим. Але є щось спільне для нас, всіх незалежно від віку, статі, соціального статусу…

 

Зверніть увагу на наше сонечко. Воно зображене без проміння. Перед нами є карточки з різними написами. Кожен з учасників вибирає твердження, яке, на його думку, стосується одночасно і дорослих, і дітей, та прикріплює його, як промінчик для сонечка (додаток 1).

 

Рефлексія:

 

        Які твердження вибрали і чому?

 

        Що різнить дітей і дорослих?

 

        Що об’єднає?

 

        Чому не вибрали твердження, що залишилися?

 

5. Міні-лекція „Три шляхи у вихованні ”.

 

Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

 

Час: 15 хв.

 

МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”

 

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.

 

ВЛАДА

 

   Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

 

    У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене.”

 

   Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

 

 

 

ПОСТУПЛИВІСТЬ

 

   На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

 

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

 

   Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).

 

   Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

 

ДІАЛОГ

 

   На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.

 

   Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

 

Тож любімо, цінуймо своїх дітей. Поки є час, поки все можна змінити!

 

 

 

6. Рольова гра „Застосування трьох шляхів у вихованні”

 

Мета: проаналізувати різні виховні підходи батьків стосовно дитини, сприяти розумінню необхідності використання діалогу у сімейному вихованні.

 

Час: 20 хв.

 

Ресурси: фігурки з кольорового паперу у відповідності до кількості учасників – зірочки, сонечка, квіточки для об’єднання в групи; картки з написами „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.

 

Хід проведення

 

За допомогою кольорових фігурок тренер об’єднує учасників у три групи, кожна з яких вибирає картку з надписом „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.

 

Завдання: у відповідності з написом на картці придумати проблемну ситуацію у сім’ї та за допомогою рольової гри продемонструвати її. Час на підготовку – 20 хв.

 

Кожна група по черзі розігрує проблемну ситуацію в сім’ї, де батьки застосовують певний виховний підхід: „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.

 

Учасники вгадують, який це був підхід і чому саме вони так вважають. Таким чином, учасники краще усвідомлюють отриману інформацію, розуміють особливості кожного виховного підходу, його недоліки та переваги.

 

7. Метафора „Річка та береги”

 

Мета: на емоційно-смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини.

 

Час: 5 хв.

 

Хід проведення

 

Тренер розповідає метафору.

 

„Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

 

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

 

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

 

8.  Творче завдання „ Спогади дитинства”

 

Мета: сприяти актуалізації дитячого досвіду батьків для усвідомлення і розуміння проблем, які зараз переживає дитина.

 

Час: 15 хв.

 

Хід проведення

 

І етап. Тренер пропонує учасникам озирнутися на своє минуле і пригадати своє дитинство у віці, в якому зараз їхня дитина.

 

Завдання:

 

1.Пригадайте себе у віці Вашої дитини.

 

2. Що для Вас було важливим.

 

3.Яким був Ваш характер, особливості поведінки.

 

4.Повертаючись у сьогодення, пригадайте ті вчинки Вашої дитини, які вам не подобаються і уявіть, як би Ви вчинили на її місці.

 

5.Спробуйте знайти в кожному з цих вчинків такі сторони, які можуть викликати у Вас розуміння чи навіть відчуття радості, задоволення.

 

6. Визначте в кожному конкретному випадку, що саме нагадує про Ваші вчинки в минулому.

 

7. Подумайте про те, як саме поведінкові прояви дитини відображають її індивідуальність та до чого вона прагне.

 

ІІ етап. Учасники розповідають про свої спостереження.

 

 

 

Тренер підсумовує: Не забувайте, що одна із переваг батьків – радіти приємним сюрпризам своєї дитини.

 

Бажання батьків дозволяти дитині робити те, ЩО ВОНА ХОЧЕ, і бути КИМ ВОНА ХОЧЕ, - і є, в кінцевому рахунку, проявом любові до неї.

 

Звичайно, батьки інколи прагнуть попередити неприємності у житті дитини, відгородити її від помилок, але у цьому випадку найбільшою помилкою батьків є позбавлення дитини досвіду та здатності самостійно пізнавати життя.

 

Метафора „Лялечка - метелик”

 

„Якщо ми будемо прискорювати розвиток лялечки, вона ніколи не перетвориться в метелика і може загинути. Перетворення метелика з лялечки повинно пройти усі стадії”.

 

9. Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини”

 

Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

 

Час: 15 хв.

 

Хід проведення

 

Учасники об’єднуються в пари. Одному з них пропонується виконувати роль батька, іншому – дитини.

 

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

 

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

 

10. Вправа "Очікування"

 

Мета: вияснити наскільки справдились очікування учасників заняття.

 

Час: 5 хв.

 

Повернімось до наших очікувань, якщо вони здійснились, то кожен з вас нехай підійде до нашого символічного дерева, "зірве" своє яблучко і поставить у кошик, а якщо не здійснилося, то залишить яблуко на дереві.

 

11. Вправа "Куля мрій"

 

Ми всі любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися (тренер розкидає різнокольорові кульки). Піймайте кожен свою кульку мрії та намалюйте або напишіть свою мрію на ній, користуючись маркерами. Давайте об’єднаємо всі кульки мрій в один великий оберемок, нехай всі бажання здійсняться. Дякую всім за участь.

 

 

 

Тренінг з батьками «Ефективне спілкування батьків з дітьми»

 

Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

 

Завдання:

 

Сприяти усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини.

 

Сприяти критичному осмисленню стійких стереотипних установок у сімейному вихованні.

 

Розширити і збагатити знання щодо ролі емоційної сфери у становленні особистості дитини та відпрацювати навички емпатійного реагування на дитячу поведінку.

 

Розвивати вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних сімейних ситуацій.

 

Виховувати педагогічну компетентність батьків.

 

 

 

Зміст тренінгу

 

(Ведуча вітає учасників, представляє себе, як тренера сьогоднішнього тренінгу.)

 

 

 

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами. Ми спробуємо з вами сьогодні знайти правильний шлях у спілкуванні з дітьми.

 

 

 

Вправа на знайомство „Вітаю Вас”

 

 Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

 

Хід проведення

 

 Тренер пропонує підводитися тих людей які вважають, що це стосується їх:

 

 - встаньте ті, у кого чорне волосся;

 

 - встаньте ті, хто має гарну посмішку;

 

 - встаньте ті, хто має доньку;

 

 - встаньте ті, хто має сина;

 

 - встаньте ті, хто вважає себе гарною матер’ю

 

 - встаньте ті, хто прийшов сьогодні на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.

 

 Привітайте один одного оплесками.

 

 

 

«Правила роботи в групі»

 

 Мета: обґрунтувати необхідність вироблення та дотримання в групі певних правил спільної роботи.

 

Ресурси: дерево, листочки.

 

Хід проведення:

 

Пропоную учасникам створити умови, щоб кожен почувався зручно і робота в групі була ефективною. Для ефективного спілкування в умовах тренінгу запропонуйте принципи:

 

 „Тут і тепер” – розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент.

 

 Персоніфікація висловлювань – відмова від знеособлених суджень типу „як правило, ми думаємо”, „деякі тут вважають” і т.п., заміна їх адресними: „я вважаю”, „я думаю”.

 

 Акцентування мови почуттів – уникання оцінювальних суджень, їх заміна описом власних емоційних станів (не „ти мене образив”, а „я почуваюся ображеним, коли ти…”)

 

 Активність – включеність в інтенсивну міжособистісну взаємодію кожного члена групи, дослідницька позиція учасників.

 

 Довірливе спілкування – відвертість, відкрите вираження емоцій і почуттів.

 

 Пунктуальність – дотримання регламенту, орієнтування в часі тренерів та учасників.

 

 Добровільність – можливість відмовитися від виконання завдання, якщо воно занадто складне або з якихось причин не приймається учасником.

 

 

 

На основі цих принципів будуються правила роботи у відповідності з особливостями роботи в даній конкретній групі та потребами самих учасників. У правилах віддзеркалені характеристики реальних процесів і явищ, які існують у прототипах моделюючої реальності. (висять на дошці)

 

 - кожен учасник має можливість висловитися, якщо у нього є бажання;

 

 - всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;

 

 - обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;

 

 - всі учасники роблять зауваження коротко і по суті;

 

 - кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;

 

 - усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;

 

 - всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

 

 

 

Метафора „Річка та береги” (магнитофоний запис)

 

 Мета: на емоційно-смисловому рівні допомогти учасникам усвідомити роль батьківського впливу на становлення особистості дитини.

 

Хід проведення: Тренер розповідає метафору.

 

 „Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, — то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

 

 Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

 

 Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

 

Спілкування з дитиною проходе на різних інтонаціях і завдяки наступної вправи спробуємо зробити висновок, яке краще спілкування для дитини.

 

 

 

Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини” (бочонок «особливості спілкування батьків та дітей»)

 

 Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.

 

Ресурси: картки з фразами

 

Хід проведення

 

Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.

 

 Тренувальна ВПРАВА „ЯК звертатися до ДИТИНИ”

 

 1.А Говорите з жахом: „Залиш! Не чіпай цей молоток! Це чоловіча справа!

 

 В Говорите спокійно та доброзичливо: „О! Я бачу, ти хочеш забити цей цвях. Подивись, молоток треба тримати так, а цвях отак…”

 

 2. А Дитина хоче допомогти Вам скласти пазли. Ви сердитеся, відкидаєте її руки і кажете: „Залиш! Ти їх зіпсуєш! Якщо ти знищиш пазли, я буду змушена за них заплатити!!! Іди робити уроки!”

 

 В Візьміть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені важливо, щоб ти ретельно намилила руки, помила і витерла їх насухо! Потім прийдеш і ми разом складемо пазли. Руки повинні бути чистими, бо ми маємо віддати пазли в ідеальному стані.”

 

 3. А Говорите зі стурбованістю у голосі: „Почни, нарешті, вчити цей вірш. Ти ж знаєш, що ти слабша учениця і потребуєш більше часу на навчання!”

 

 В Скажіть з радістю у голосі: А пам’ятаєш, як у минулому році ти боялася того довгого вірша Тараса Шевченка, але ж вивчила на таку гарну оцінку! Мужності! Вивчиш і зараз!”

 

 4. А Кричите: „Перестань його бити! Ти поводишся, як бандит! Що з тебе виросте!”

 

 В Зловіть дитину за руку і скажіть рішучим тоном: „Мені не подобається, що ти його б’єш! Битися не можна! Скажи брату словами, чого ти хочеш. Я вірю, що ти зможеш захистити себе у гідний спосіб!”

 

 5. А Говорите жалісливим тоном: „Синочку, чому ти такий лінивий! Ти ж такий здібний. Якби ти не був таким лінивим, то міг би добре вчитися. Я справді не знаю, в кого ти такий вдався!”

 

 В Говорите рішуче, але доброзичливим і діловим тоном: „Синочку, ти досить розумний та здібний для того, щоб осягнути це! Я чекаю рішучих змін у школі”.

 

 6. А Говорите незадоволено та з гнівом до дитини, яка не хоче виступати на публіці: „Перестань боятися! Тут нічого боятися та соромитися! Ти вже велика, а поводишся, як мала дитина! Ну давай! Не бійся!”

 

 В Говорите спокійним голосом із розумінням: „Ти боїшся…? Ти напевно трохи засоромилась…? Розповідати вірш на публіці – це дуже складна справа навіть для справжніх акторів… Це називається хвилюванням. Але, напевно, ти скоро переможеш цей страх! Ти переконаєшся…”

 

Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.

 

Самооцінка дитини завжди залежить від звернень до них дорослих, зокрема батьків. Часто батьки в родинах при звернені до дітей використовують принизливі слова (ярлики): невдаха, неохайний, неуважний… Відомо, що при постійних таких звертаннях у майбутньому дитина до цього звикає і вважає себе такою, а це невпевненість в собі, зниження самооцінки. І в наступній грі я пропоную щоб ви на деякий час опинилися на місці дитини і пояснили свої відчуття.

 

 

 

Ситуаційна рольова гра „Ярлики”

 

 Мета: ознайомити учасників тренінгу з ярликами, які використовуються в сім’ї щодо дитини, дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

 

Ресурси: бейджики з написами, розрізана картина любого розміру.

 

Хід проведення:

 

 Тренер прикріплює на учасників бейджики зі словами, з якими, зазвичай, дорослі звертаються до дітей. Ці слова можуть мати як негативний, так і позитивний відтінок.

 

Завдання для учасників. Скласти із розрізаних частин цілу картину, при цьому співпрацювати один з одним, звертаючись у відповідності до тих ярликів, які написані в учасника на смужці.

 

 Запитання для обговорення:

 

 Як Ви почувалися у своїй ролі? Чи було Вам у ній комфортно або ж навпаки незатишно, неприємно?

 

 Чи залежала робота від розподілу ролей?

 

 Як ярлики впливають на самооцінку дитини, її спілкування з оточуючими?

 

 До уваги тренера! Перед проведенням вправи важливо попередити учасників не промовляти вголос і не натякати гравцю, якому прикріпили бейджик, про те слово, яке написане на ньому.

 

 Завдання учасників полягає не стільки у складенні картини, скільки у відчуванні ставлення оточуючих до себе, як до дитини, що має такий ярлик.

 

 

 

Дякую Вам, зніміть бейджики. Ось Ви знову гарні і люблячі батьки.

 

 

 

Шановні батьки, пам’ятайте, що особистісний простір у сім’ї це головне для дитини.

 

Пропоную Вам створити

 

 Колаж „Потреби дитини для всебічного розвитку”.

 

 Мета: сприяти усвідомленню потреб, бажань, можливостей, а також прав дітей у сім’ї.

 

Ресурси: великий аркуш паперу, ілюстровані журнали, клей, ножиці, фломастери.

 

Хід проведення:

 

Учасники створюють колаж на тему „Потреби дитини для всебічного розвитку”. По завершенні роботи батьки презентують свої напрацювання.

 

 

 

На закінчення тренер зачитує “Десять заповідей про права дитини” (слайди)

 

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

 

 2. Не думай, що дитина – твоя, вона – божа.

 

 3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш. Ти дав їй життя, як вона зможе віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той третьому. Це незворотній закон вдячності.

 

 4. Не виміщай на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, адже, що посієш, те й зійде.

 

 5.Не стався до її проблем зверхньо .

 

 6.Не принижуй!

 

 7. Не муч себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, муч – якщо можеш, і не робиш.

 

 8. Пам’ятай, — перефразовуючи одну людину, що сказала про вітчизну, — для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

 

 9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, що б робили твоїй.

 

 10. Люби свою дитину будь-якою – нездібною, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина – це свято, яке поки з тобою.

 

 

 

 

 

Міні-лекція „Три шляхи у вихованні”. (кольорові стікери)

 

 Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.

 

Ресурси: фліпчарт, маркери, текст лекції.

 

МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”

 

Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.

 

 ВЛАДА Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

 

 У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”

 

 Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

 

 

 

ПОСТУПЛИВІСТЬ На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

 

 Дитина почувається у виграші — „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

 

 Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

 

 

 

ДІАЛОГ На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, — спробую ще раз”.

 

 Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

 

 Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.

 

 

 

Діалогічна взаємодія в сімейних конфліктах

 

Вправа на активізацію „1-2-3-4-5”

 

 Мета: сприяти зняттю емоційної напруги та створенню сприятливих умов для подальшої роботи в групі.

 

Хід проведення

 

Тренер говорить умови гри: „Коли я буду називати певні цифри, вам потрібно буде виконувати відповідні їм дії:

 

 „один” – плеснути в долоні перед собою,

 

 „два” – плеснути в долоні за спиною,

 

 „три” – плеснути в долоні над головою,

 

 „чотири” – плеснути долонею правої руки в долоню сусіда праворуч, лівої – в долоню сусіда ліворуч,

 

 „п’ять” – плеснути в долоні сусідів так, щоб права рука опинилася зверху на руці сусіда, а ліва рука опинилася знизу.”

 

 На етапі тренування, тренер називає цифри, не поспішаючи і виправляючи помилки учасників. Далі – називає цифри швидко.

 

 (Після гри сіли на килимок)

 

 

 

Психогімнастична вправа на активізацію „Зміна місця”

 

 (завдання яке батьки виконували вдома)

 

 Творче завдання „Вірш про себе”

 

 Мета: розвивати позитивне ставлення до себе, почуття власної гідності.

 

Ресурси: бланки з незакінченими реченнями

 

Хід проведення:

 

Тренер роздає кожному учаснику його виконане домашнє завдання і просить зачитати „Вірш про себе”, продовжуючи перші його рядки.

 

 Вірш про себе

 

 Я, ніби пташка, тому що……………………………………………..

 

 Я перетворююсь на тигра, коли…………………………………..

 

 Я можу бути вітерцем, тому що…………………………………

 

 Я, ніби мурашка, коли…………………………………………………..

 

 Я склянка води……………………………………………………………..

 

 Я почуваю, що я шматочок таючого льоду…………………..

 

 Я – прекрасна квітка…………………………………………………….

 

 Я почуваю, що я скала…………………………………………………..

 

 Я – стежка…………………………………………………………………..

 

 Я, ніби риба…………………………………………………………………..

 

 Я – цікава книжка………………………………………………………….

 

 Я – пісенька……………………………………………………………………

 

 Я – миша………………………………………………………………………..

 

 Я, ніби буква „О”………………………………………………………….

 

 Я – світлячок…………………………………………………………………

 

 Я відчуваю, що я смачний сніданок…………………………………

 

 Невже це, насправді, Я!!!

 

 

 

Історія для натхнення

 

 Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.

 

 Хід проведення Тренер розповідає історію для натхнення:

 

 „ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.

 

 Тату, можна в тебе щось спитати?

 

 Звичайно, що сталося?

 

 Тату, а яка в тебе зарплатня?

 

 Це не твоя справа! — обурився батько. — І навіщо це тобі?

 

 Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?

 

 Ну, взагалі, 500. А що?

 

 Тату, — син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.

 

 - Тату, ти можеш мені позичити 300?

 

 Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. — Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.

 

 А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”

 

 Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.

 

 Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.

 

 Ти не спиш, синку, — запитав батько.

 

 Ні, тату, — відповів хлопчик.

 

 Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.

 

 Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.

 

 Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.

 

 Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, — відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

 

 

 

Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі остані слова ніколи не промовить ваша дитина.

 

 

 

Тема: «Щоб  зубки були здоровими» для дітей 3-4 року життя

 

Мета: познайомити дітей з зубною щіткою, закріпити навички користування нею; розвивати уміння  розпізнавати овочі та фрукти на смак; виховувати бережливе ставлення до зубів, щоб вони були здоровими.

 

Матеріал: дзеркальця, щіточки, зубна паста (дитяча, доросла), гребінці з ниточками, овочі та фрукти на тарілочці, ілюстрації їжі, сюрприз – яблучко.

 

                                                         Хід заняття

 

1.Вступна частина.

 

Вихователь читає вірш « Зуби».

 

-         Сьогодні ми поговоримо про наші зубки. Візьміть дзеркальце, посміхніться і подивіться на свої зубки.

 

-         Якого вони кольору? Скільки їх?

 

-         Для чого потрібні зубки?

 

Діти, зубки ваші молочні. Та коли ви виростете, вони у вас випадуть і виростуть нові – постійні.

 

2.Основна частина.

 

- До нас в гості завітала королева Зубна Щітка зі своїми подругами. Щоб наші молочні, а потім і постійні зубки були здоровими за ними треба доглядати. Можливо, хтось знає як? (відповіді дітей: полоскати, чистити).

 

- Чим ми чистимо зуби? (зубною щіткою)

 

Давайте, розглянемо її. (кожній дитині даємо щіточку)

 

-         Яка щетинка на щіточці для дорослих, а яка – для дітей? А ви знаєте, що дуже давно, коли щіточок ще не було, то люди чистили зубки паличками з м’якого дерева чи очерету, це вже потім з’явилися щіточки з гарної щетини, а держачок – з пластмаси.

 

-         Які ж існують пасти? (показуємо)

 

-         Ось, погляньте, вони те ж поділяються на дорослі та дитячі. Чи мають вони запах?

 

 (нюхаємо). А якого вони кольору?

 

Дидактична гра « Чистимо зубки»

 

Хто вдома чистить зубки? А,давайте, спробуємо почистити разом?

 

Уявимо, що гребінець – це зубки, а ниточки – залишки їжі. (гру поводимо за столом, де кожній дитині роздається гребінець з ниточками)

 

Фізкультхвилинка « Зайчики»

 

На зайчаток глянуть любо,

 

Об морквинку чистять зуби.

 

І тому в них зуби цілі  -

 

Гострі, гострі, білі, білі.

 

-         Дітки, що це трапилося з хлопчиком? А чому, як ви гадаєте? (полюбляє солодощі)

 

-         Що ж робити? (відвідати стоматолога)

 

Дидактична гра « Відбери корисне для зубів»

 

На столі розкладені ілюстрації овочів, фруктів, солодощів. Діти відбирають корисне.

 

-         Отже, овочі та фрукти – наші друзі, вони допомагають зубкам рости здоровими та міцними. Вони містять багато вітамінів. Треба пити молочко, їсти рибку, сир. Тоді наші зубки будуть якими? Домовимося, що будемо менше їсти солодощів, а більше овочів та фруктів.

 

 

Дидактична гра « Впізнай на смак»

 

На столі тарілочка з порізаними овочами та фруктами. ( знайомі дітям) Діти заплющують оченята.

 

-         Що ти покуштував? Смачно? Для зубів корисно?

 

3. Підсумок.

 

- Королева Зубна Щітка задоволена вашою роботою на занятті і пригощає вас вітамінчиками.

 

(яблучко).

 

Хороші та міцні зубки – це символ не тільки здоров’я , але й краси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Барви Заметілі

 

(заняття для дітей 5-го року життя)

 

 

 

  Мета. Показати дітям красу і особливість палітри зимових барв. Учити дітей

 

  новому способу малювання – пір'ячком. Продовжувати розвивати дрібну  мо-  торику,  почуттєве  сприйняття кольору, уяву та фантазію. Виховувати естетич-

 

  ні почуття та любов до природи.

 

Обладнання: фотостенд «Славутич взимку», сніг,  аркуші паперу із намальо-ваними раніше кущиками, пір'я, гуашеві фарби  (білого, блакитного, жовтого

 

кольорів), серветки, музика  А.Вівальді «Зима».

 

Хід заняття

 

І. Організаційний момент

 

Діти заходять до кімнати, розташовуються біля вікна.Вихователь пропонує розглянути пейзаж за вікном.

 

ІІ.Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

 

Коротка бесіда про зиму.

 

  - Яка зараз пора року?

 

  - Подивіться у віконечко, що ви бачите?

 

  - Чим вкриті дерева, кущі, трава?

 

- А що таке «сніг»? (це багато маленьких сніжинок)

 

- Як називається явище, коли падає сніг? (снігопад, заметіль,завірюха)

 

- Цього року справжня сніжна зима завітала в наше місто. Ось подивіться, який наш Славутич взимку (розглянути фотостенд).

 

- Чи на всіх фотографіях сніг білого кольору?

 

- Ось там, де сонячний день, сніг набув жовтого відтінку, вночі сніг стає темним, під наметами, будинками, деревами, де падає тінь – сніг сірий, а то й синій навіть.

 

  - А у нас сьогодні в гостях сніг ось такий! (вихователь показує малятам тазик

 

із справжнім снігом, пропонує його розглянути).

 

 Дидактична гра «Сніг який»: діти по черзі називають ознаки снігу – білий, холодний, мокрий, добре ліпиться тощо.

 

  - А тепер давайте пограємось із снігом: зліпимо сніжки.

 

Діти виліплюють сніжки та ставлять їх у посудині на віконечко.

 

Вихователь роздає дітям аркуші із намальованими раніше кущиками, деревами технікою «видування».

 

  - Давайте намалюємо заметіль, хай вона прикриє наші рослини снігом, мов ковдрою.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

 

Вихователь запрошує дітей зайняти робочі місця.

 

-Діти, подивіться, чи все є на столі для малювання? (немає пензликів)

 

- А пензлики нам сьогодні не потрібні, бо малюватимемо ми пір'ячком.

 

- Подивіться, як я буду це робити: беру пір'їнку за «хвостика», вмочаю кінчик

 

її у білу фарбу, а тепер нехай вона потанцює по аркуші, ось так.

 

 - Натанцювалася пір'їнка  з білою фарбою, стомилася, хай відпочине (поклас-ти пір'їну в тарілочку для використаного матеріалу).

 

 - Трішки почала вщухати віхола, із-за хмарки ледь виглянув сонячний промінчик на одну мить, але і цього стало досить, щоб сніг подекуди набув жовтого відтінку (вихователь чистою пір'їнкою малює жовтою фарбою).

 

- Намела хурделиця намети, а біля наметів сніг якого кольору? (темнішого,бо

 

падає тінь від намета) .

 

- Тепер я вмочаю пір'ячко у блакитну фарбу і трішки підмалюю тінь біля наметів.

 

- Вже на моєму малюнку досить снігу: і дерева вкриті, і кущі, і земля, тепло їм спатиметься до самої весни. А тепер ви попрацюйте, хай сніжок вкриє всі голі

 

дерева та кущики.

 

Діти малюють, вихователь стежить за технікою виконання, допомагає, радить, як правильно підібрати колір. Під час роботи звучить інструмен-

 

тальна музика А.Вівальді «Пори року» («Зима»).

 

ІV. Підсумок заняття

 

Після закінчення малювання вихователь і діти разом розглядають роботи.

 

Вихователь  згадує про виліплені сніжки, пропонує подивитися, на що вони перетворилися, підносить до дітей вазочку, а там замість сніжок – зефір (рафа-ело).

 

Тема: «Я і моє ім’я» (старша група)

Мета: поглиблювати знання дітей про їхні права: право на життя,на громадянство, на ім’я; розширювати знання про те,що серед живих істот тільки люди дають імена своїм дітям; про значення імен, дати та місця народження. Розвивати в дітей мовлення, збагачувати словниковий запас, завдяки прислів’ям, загадкам, віршам, розвивати увагу, мислення, спостережливість, самоаналіз, самооцінку. Виховувати в дітей патріотичні почуття, гордість за себе, за своє ім’я, родинні відносини; повагу до дорослих та однолітків, дружелюбність, любов до ближніх, любов до художнього слова та народної творчості.

Матеріал: м’які іграшки «сердечко», «квітка».

Хід заняття

Дитина має право – на життя.

Дитина має право – на ім’я.

«Нехай у нас буде ім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.»

                                                        (право на ім’я та громадянство)

Розповідь вихователя

          Дорослі дають імена своїм дітям, і з цим іменем людина йде по життю, наприклад, від малесенької Наточки чи Богданчика аж до Наталії Петрівни чи Богдана Миколайовича. Людські імена – це справжнє диво: вони такі різні й напрочуд красиві, бо коли народжується дитина, батьки дають вагоме, значуще й красиве ім’я.

        Чому ми говоримо про імена? А тому, що серед живих істот тільки людина наділена надзвичайним правом давати імена своїм дітям і нести його впродовж усього життя. Крім імені, люди придумали ще й прізвище, бо однакових імен багато,а якщо до імені додати прізвище, то жодної плутанини не виникне.

       Запам’ятайте: звертаючись до людей, слід вимовляти їхні імена з повагою. До дорослих звертаємося, називаючи ім’я та по батькові, до ровесників – на повне або лагідне ім’я. Звертатися до інших дітей за прізвищами вважається поганою манерою, а простіше – просто невихованістю.

     Тож будьте дружелюбними та вихованими: буде приємно і вам, і всім, до кого ви звертаєтеся.

Прислів’я

-         Добре ім’я – найкраще багатство.

-         Не ім’я прикрашає людину, а людина прикрашає ім’я.

Загадка

Щоб Я було красиве і  дзвінке,

Бо носить все життя мене людина

Тож відгадай, що Я таке? (ім’я).

Казка про імена

Наймення, поширені в різних народів,

До нашого люду дійшли крізь віки,

І носимо ми їх тепер залюбки.

В них сила і віра, і щастя, і врода,

Хоробрість і мужність, життя нагорода.

Аглая – прекрасна, Валерія – сильна,

Віталій – життєвий, а Ганна – граційна,

Кирило – господар, а Клара – ясна,

Галина – спокійна, Аза – міцна.

Найбільший Максим і маленький Павло,

Наталія – рідна, і камінь – Петро,

Красиве ім’я Маргарита – перлина.

Оксана й Варвара – чужі, а Ірина…

Ірина – це мир, благородний Євген,

А Костя – постійний, все чує Семен,

Олена – це світло, Лариса – це чайка,

Тамара – це пальма, а Марра – хазяйка.

                                                                  І. Глинський.

Як маленьке немовля у світ двері відчиня.

То дарують йому слово, слово це – його ім’я.

Підростає немовлятко, чи дівчатко, чи хлоп’я

Разом з ним іде це слово, слово це – його ім’я.

Кожен дружить із цим словом протягом всього життя.

Здогадались, що за слово? Слово це – наше ім’я

Гра « Що означає моє ім’я?»

       Мета: допомогти дітям обдумати та оцінити кожного з членів колективу, вчити правильно називати імена; розвивати мовлення, фантазію, вміння аналізувати та концентрувати  увагу.

       Діти стоять в колі, передають квітку, називають своє ім’я та пояснюють звідки воно з’явилося і, що воно означає.

Гра « Як тебе звати?»

       Мета: вчити дітей називати ім’я своє та однолітків, створювати пестливі імена; обдумувати власні почуття та переживання; розвивати мовлення,, мислення, вміння аналізувати.  Виховувати повагу та добре ставлення до інших.

Правила гри: діти стають в коло.

Кожний передає «сердечко» й називає того, хто стоїть поруч пестливим іменем: «Вірочко», «Андрійко».

Останнім у колі опиняється вихователь.

Пальчикова гра «Моя сім’я»

        Мета: закріпити знання дітей про взаємовідносини в сім’ї; вчити дітей узгоджувати рухи зі словами гри; розвивати дрібну моторику,мовлення, вміння концентруватися.

        Виховувати любов до пальчикових ігор, повагу до родини.

                    Оцей пальчик – мій дідусь,

                    Оцей пальчик – баба,

                    Оцей пальчик – мій татусь,

                    Оцей пальчик – мама,

                    Оцей пальчик – та це ж Я.

                    Ось і вся моя сім’я.

Гра «Коли мій день народження»

        Мета: закріпити знання дітей про дату їхнього народження, пори року та вміння орієнтуватися. Розвивати увагу, пам’ять, мислення.

        Гравцям пропонується вишикуватися у послідовності своїх днів народження, починаючи з січня. Якщо діти не можуть упоратись із завданням, то вишикуватися так: зимові іменинники, весняні, літні, осінні.

Вправа «Івановичі й Оксановичі»

       Мета: закріпити знання дітей про імена своїх рідних: тата й мами. Вчити дітей  запам’ятовувати, як звучить їхнє ім’я та по – батькові. Удосконалювати вміння добирати ім’я по – матері. Розвивати мислення, фантазію, увагу. Виховувати повагу до батьків.

       Вихователь пояснює дітям, що по батькові дається за іменем тата. А якби воно давалося за іменем мами? Як тоді звучатиме твоє ім’я?

Гра «Де я народився?»

        Мета: поглиблювати знання дітей про їхні родини, про місце їхнього народження, назву населеного пункту. Розвивати мислення, пам’ять, увагу. Виховувати любов до родини, до своєї Батьківщини.

     Діти стоять в колі, передаючи по колу «сердечко», розповідають про місце свого народження (область, місто, село, селище).

Підсумкові питання

-         Чому дитині при народженні завжди дають ім’я?

-         Яке право має дитина при народженні?

-         Як правильно звертатися до людей?

Тема: Читання  оповідання  В. Сухомлинського «Петрик, собака  і  кошеня»

 

(5-ий рік життя)

 

Програмовий зміст: Продовжувати  знайомити  дітей  з  творчістю  В. Сухомлинського. Повторити  твори, що  читали  раніше. Ознайомити  з  оповіданням  В. Сухомлинського  «Петрик,  собака і кошеня». Вчити  дітей  уважно  слухати  твір, відповідати  на   запитання  відповідно  до  змісту.  Розвивати  пам'ять, увагу, мовлення. Виховувати дружні  взаємини, бажання  допомагати   старшим, тваринам,  не  завдавати  нікому  болю  і  шкоди. Викликати  і спонукати дітей робити  добрі справи. 

 

Матеріал: Збірник  оповідань  В. Сухомлинського «Гаряча  квітка»,                                 іграшки котика, собаки, ляльки – хлопчика, торбинка з камінчиками,  «Скринька  добрих  справ». 

 

ХІД

 

Вихователь. Доброго  ранку,  діти, я  рада  вас  бачити  веселими, здоровими, красивими. Привітаймось  один  з  одним так, ніби  ми  повітряні  кульки  (діти  передають  повітряну  кульку  один  одному  і  вітаються).

 

Вихователь. Що це в мене за книжечка? («Гаряча квітка» В. Сухомлинського).

 

Вихователь. Хто  такий  В. Сухомлинський? ( Письменник, учитель … )

 

Вихователь. Чому  він  вчив  діток? ( Не  ображати  один  одного, любити  природу, товаришів …)

 

Вихователь.  Які  оповідання  В. Сухомлинського  ми  читали?  ( «Молоко ж чисте?», «Восени пахне яблуками» … )

 

Вихователь. Увага, сьогодні я вас познайомлю з оповіданням В. Сухомлинського  «Петрик, собака і кошеня». Слухайте  уважно  (Читаю  оповідання, супроводжуючи  показом  лялькового  театру).

 

ПЕТРИК, СОБАКА Й КОШЕНЯ

 

Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду. Бачить, біжить назустріч кудлатий собака.

 

     Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло  від собаки й просило Петрика: захисти мене, хлопчику, від цього страшного звіра. Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голівку і жалібно нявчить.

 

     Петрикові стало шкода кошеняти. Він узяв його на руки і хоробро пішов собаці назустріч.

 

     Пес зупинився, злякано глянув на Петрика і сховався у кущах.

 

Вихователь. Як  називається  оповідання?

 

Вихователь. Хто  написав оповідання «Петрик, собака і кошеня»?

 

Вихователь. Хто  йшов  по  садку? 

 

Вихователь. Що  таке  садок?

 

Вихователь. Що  росте  в  саду?  Що  росте  на  городі? 

 

Вихователь. Що  трапилося  в  саду?

 

Вихователь. Як  ви  гадаєте, Петрикові  було  страшно?

 

Вихователь. А  ще  більше  йому  було  жаль  кошеня. То  хто  кого  злякався? 

 

Вихователь. Можна  втікати  від  собак?

 

Вихователь. Як  потрібно  себе  поводити, коли  бачите  на  вулиці  собаку? 

 

Вихователь. Як  вчинив  Петрик?

 

Вихователь. Що  ж  доброго  він  зробив?

 

Вихователь. Чи  можна  брати  до  рук  незнайомих  собак, котів?

 

Хвилинка відпочинку « Ми  хороші  діти »

 

Вихователь. Повторюємо  вислів: «Ми  хороші  діти»  різною  силою  голосу:  тихо, помірно, голосно, присідаючи  і  встаючи.

 

   Вихователь. Я вам пропоную погратися у  гру « Добре – погано».  Якщо  добре – плескаємо в долоньки, а якщо  погано – руки  кладемо на  коліна. Слухаємо  уважно.

 

§       Дітки  дружно  граються.

 

§       Таня  допомогла  бабусі  знайти  окуляри.

 

§       Хлопчики  після  гри  не  склали  іграшки.

 

§       Ми  поклеїли  книжки.

 

§       Ведмедик  голосно  ревів  і  просив  меду.

 

§       Мишеня  не  хотіло, щоб  йому  співала  пісеньку  мама – мишка.

 

§       Маша  назбирала  каштанів  і  принесла  у  дитячий  садок.

 

§       Діти  помітили  багато  червоних  жучків, зраділи  їм, почали  брати  у  руки.

 

§       У  лісі  Даша  нарвала  багато  березових  гілочок  і  поставила  вдома  у  відерце  у  водичку.

 

Вихователь. Я  знаю, що  ви  робите  добрі  справи. Які?

 

Вихователь. А знаєте, який добрий  вчинок  вчинила я, коли  була  маленькою?

 

Вихователь. Коли я була маленькою,  мама  мені  купила  ось  цю  книжечку ( Показую  збірник  творів В. Сухомлинського ). Я  її  берегла, роздивлялася  малюнки, пізніше  читала  своїм  діткам,  сторінок  не  малювала, не  рвала, не  гнула, не  бруднила, трішки  підклеїла, тепер  принесла  вам  і  читаю. Діти, добре  я  вчинила? Можна  мені  кинути  камінчик  у  скриньку  добрих  справ?

 

Вихователь. Давайте  будемо  робити  багато – багато  добрих, і  тільки  добрих  справ, щоб  нам  не  вистачило  у  торбинці  камінчиків. Підемо  збирати  ще  й  на  вулицю.

 

Вихователь. А продовжити робити добрі справи я пропоную вам у центрах. У центрі «Будуємо, майструємо» я вам пропоную  побудувати  будиночок  для  Петрика, або будку  для  злого  собаки – можливо  він  стане  добрим.

 

У центрі «Талановиті  пальчики» можна зліпити  овочі (огірочок, помідор), виконати  аплікацію «Хоровод  осінніх  листочків».

 

 У центрі «Розвитку  мови» ви  пограєтесь в ігри: «Добре – погано», «Овочі, фрукти»,   «Зваримо  борщ  і  компот»,  «Що  де  росте».

 

   А камінчик   отримає  і  кине  до «Скриньки добрих справ»  той, хто не буде заважати працювати своїм  товаришам.  Підходьте до дошки вибору, робіть свій вибір  та починайте працювати.  

 

Тема: Секрети  зимової  краси

 

(старший дошкільний вік)

 

   Мета: закріплювати і систематизувати         знання дітей  про сезонні зміни в природі та характерні природні явища. Вчити встановлювати логічні зв’язки  між  сезонними змінами в природі та  життям диких тварин  у лісі. Спонукати  до створення в екологічному театрі колективної сюжетної композиції, складання казок, оповідань. Розвивати  у  дітей  здатність  захоплюватись чарівністю зимової природи, уяву, спостережливість. Виховувати в дітей бережливе відношення до природи і бажання здійснювати добрі вчинки.

 

    Матеріал:       екологічний театр, декорації лісу, штучні дерева, пеньки, звірі, снігові колобочки,                   дидактична гра «Чиї сліди».

 

 

 

Хід заняття

 

Вихователь.  Діти, давайте привітаємось  і побажаємо один одному хорошого настрою. (Діти висловлюють побажання).

 

Вихователь.  А зараз послухайте уважно вірш і подумайте про яку пору року в ньому розповідає поет:

 

                   Білий сніг пухнастий,

 

                   Падає кружляє

 

                   І на землю тихо

 

                   Стелеться, лягає

 

                   Теплий ліс накрила

 

                   Шапка – чарівниця,

 

                   І деревам нині

 

                   Ще солодше спиться.

 

Вихователь.  Діти, так, цей вірш про зиму.  А якими словами можна описати красу зими? А чи можна назвати її чарівницею?

 

Вихователь.  Які кольори можна зустріти у зимовій природі? А якого кольору сніг на сонці і у затінку: під деревами і кущами?

 

Вихователь. Діти, а скажіть будь  ласка чи змінюється колір снігу протягом дня? Чи однаковий він вранці, ввечері, під час морозу, у відлигу?

 

Вихователь. На сьогоднішньому занятті, діти, ми з вами спробуємо розгадати секрети зимової краси. І я вас запрошую на хвилинку зазирнути до зимового лісу.

 

Вихователь. Приколихала ліс білосніжна чарівниця  красуня – зима, і він заснув. Сніг укрив землю рівною, пухкою ковдрою. І хоча здається, що ліс поринув у глибокий сон, у ньому можна почути різноманітні звуки.  Які саме?

 

Завивання вітру – у – у – у.

 

                                      Шум дерев – ш – ш – ш .

 

                                      Падіння снігу з дерев – бух – бух.

 

                                      Тріск гілок – трісь – трісь.

 

                                      Рипіння снігу під ногами.

 

Вихователь.  Ми сьогодні будемо складати зимову казку в нашому екологічному театрі. Діти, а давайте будемо розповідати казку разом.

 

Вихователь.  Зима зустрічає нас снігом і  морозом. Все навкруги біле, біле. (Діти викладають сніг).

 

Вихователь.  А де ж поділися наші ялиночки, одні лише пеньочки? Що ж трапилося в лісі? (Міркування дітей).

 

Вихователь.  А як же бути, коли прийде Новорічне свято. Без ялинки воно не може відбутися. (Міркування дітей).

 

         Вихователь одягає шапочку ялинки, перетворюється на ялинку і від її імені розповідає: Я – ялинка велика, зелена. Люди, дуже вас прошу не рубайте нас. Я лікую дітей від застуди.

 

Вихователь. Малята розкажіть про бережне, дбайливе ставлення до природи. (Діти виготовляють і встановлюють знак «Заборонено вирубувати ялинки»).

 

Вихователь.  Діти, а коли ви станете дорослими, що ви зробите? Так, посадите нові ялиночки поблизу будинків, в парках. І таким чином кількість ялинок на Землі збільшиться. Ялинки – частина природи, яку нам потрібно берегти.

 

Вихователь.   Діти,  над нашою лісовою галявиною небо чисте  з маленькими грайливими хмаринками.(Діти викладають хмаринки).

 

Вихователь.  Прокидається сонечко і фарбує сніг у різні кольори. (Викладаємо сонечко і сніжинки рожеві та блакитні).

 

Вихователь.  Ось зайчик вибіг на галявину. Що цікавого ви знаєте про його життя в різні пори року? Так зайці змінюють на зиму шубку із сірої на білу. Навіщо? Правильно, щоб їх не могли побачити й з’їсти вовки,  лисиці, бо  всім тваринам взимку у лісі холодно й голодно.  Діти, а що їдять взимку зайці? Так, зайці їдять кору молодих дерев, суху траву, а коли випадає багато снігу їх, як і інших тварин, підгодовують лісники.

 

Вихователь. Ось прийшли олені й лосі, вони також шукають їжу. Давайте дамо їм сіна. Діти викладають оберемки сіна.

 

Вихователь. А ось вибігла лисичка, вона шукає чим би це їй підживитись, якщо вона нічого не знайде, то тоді нападає на зайців.

 

Вихователь. Ось з’явився голодний вовк, він також блукає лісом.

 

Вихователь. Діти, подивіться ось якийсь засніжений горбок, як ви думаєте що це таке? Так,  це ж будинок мурашок.

 

Вихователь.  А тут пеньочок – це справжня хатинка.  Як ви думаєте хто тут може проживати? Під його корою заховалася від холоду комашка, а у норі під коренем примостилася ящірка.

 

Вихователь. Ой, а це годівничка, їдальня для птахів, вона дуже потрібна птахам зимою. А яких зимуючих птахів ви знаєте?

 

Вихователь. Пташечка помітила годівничку і завітала до неї. Що вона шукає? Діти, а що страшніше птахам взимку холод чи голод? (Міркування дітей).

 

Вихователь проводить дидактичну гру «Чиї сліди?»

 

Вихователь. Діти, хто на лісовій галявині побігав і залишив сліди на снігу. Як ви гадаєте це відбитки слідів звіра чи пташки? Чому ви так думаєте? Яких маленьких за розміром звірів ви знаєте? А яких великих?

 

Вихователь.  А зараз, діти, пограємося в гру «Можна - неможна».

 

Будьте уважними і швидко відповідайте:

 

·        кататися на санчатах взимку…(можна);

 

·        ламати гілочки дерев та кущів… (не можна);

 

·        виготовляти та розвішувати годівнички для пташок …(можна);

 

·        обдирати кору дерев…(не можна);

 

·        милуватися красою природи…(можна);

 

·        ходити взимку без шапки…( не можна);

 

·        їсти сніг…(не можна);

 

Вихователь. Отже, діти, ми з вами повинні дбати про природу, оберігати її, не руйнувати, тому що ми її частинка, і тоді природа теж  буде нас любити і відповідатиме нам добром.

 

Тема: Світ, зігрітий добротою.

 

(старший дошкільний вік)

 

Мета: продовжувати розширювати уявлення дітей із поняттями і законами добра, честі, справедливості; формувати у дошкільників найвищі людські цінності милосердя, чуйність, любов і поваги до ближнього; виховувати почуття людської гідності; розвивати зв'язну мову, мислення, пізнавальний інтерес.

 

Матеріал: мультимедійна дошка, проектор, фонограми пісень та мелодій, відеоматеріал, добірка прислів'їв, віршів, модель сонечка, декорація дерева.

 

Хід заняття

 

Організація дітей.

 

Вихователь.  Діти, будь ласка, я прошу вас хвилиночку постояти. Хай першими сядуть уважність та щирість, другими – сердечність та чуйність, а згодом – доброта та милосердя. Ви завагались? Чому? Я не випадково зупинила вас на хвилинку замислитися над чистими джерелами своєї душі. Поверніться, будь ласка, один до одного, покладіть долоні своєму товаришу. Ви відчуваєте тепло його руки? Це тепло його серця і тепло душі.

 

Розпочинається година доброти

 

Тож прошу вас серця свої відкрити,

 

Щоб зрозуміти і запам’ятати:

 

Лише з добра усе бере початок!

 

Мудрець сказав: «Краса врятує світ»!

 

Але уже на протязі століть

 

Панує істина проста: «Наш світ врятує доброта».

 

Вихователь. Дітки, сідайте на подушечки. Сьогодні ми з вами помандруємо стежиною добра. Доброта – найбільша цінність нашого життя. Так, це саме та якість, що коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити ні за які гроші, вона по краплиночці виховується змалечку, її вбирає дитина з молоком матері і протягом усього життя дарує світу.

 

Діти, на що, на Вашу думку, схожа доброта? Так і мені здається, що вона схожа на тепле, ласкаве, усміхнене сонечко.

 

Вихователь вивішує модель сонечка.

 

Вихователь. Діти, а скажіть доброта завжди справжня? Я зачитаю вам оповідання В.О.Сухомлинського «Гарні слова та гарні справи», а ви спробуйте здогадатися, де прояв доброти, а де лише було одягнена маска.

 

Читання оповідання.

 

Серед поля стоїть маленька хатинка, її побудували, щоб у негоду люди могли сховатись і пересидіти у теплі. Одного разу серед літнього дня захмарило, і пішов дощ. А в лісі було в цей час троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як із неба ллє дощ, як з відра. Коли бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий, мабуть, з іншого села. Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтить від холоду.

 

І ось один із тих хлопчиків, що сиділи в сухому одязі, сказав: «Як мені тебе шкода».

 

Другий теж промовив красиві жалісні слова: «Як страшно опинитись у зливу серед поля. Мені шкода тебе!»

 

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку подав її змокрілому хлопчику! Той скинув мокру сорочку та одягнув суху.

 

Вихователь. Діти скажіть, хто на Вашу думку проявив справжню доброту? Чи завжди гарні слова співпадають із гарними справами? Як би ви вчинили?

 

Людина, яка робить добро за велінням серця, ніколи не буде вихвалятися цим, хизуватися своїм вчинком перед іншими.

 

Із давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя, були основними у житті. І про це говорить народна мудрість. Дітки, давайте з вами пригадаємо прислів’я, які ми знаємо про добро.

 

1.                Світ не без добрих людей.

 

2.                Добро роби – добро буде.

 

3.                Хто людям добра бажає, той сам собі має.

 

4.                Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

 

5.                Доброго тримайся – поганого цурайся.

 

Вихователь.  А зараз дітки, ми трішки відпочинемо зробимо фізкультхвилинку.

 

Фізкультхвилинка «Щаслива дітвора»

 

 

 

Добре те, що сонце світить!

Руки піднімають вгору

Добре те, що віє вітер!

Імітують хитання дерев від вітру

Добре те, що ось цей ліс

Присідають

Разом з нашим ріс і ріс!

Повільно піднімаються

Добре те, що в нашій річці

Руки опускають вниз

Не забруднена вода!

Імітують плавання

І мене матуся рідна

Крокують на місці

Із садочка забирає.

Плескають в долоні

Добре гратися в дворі,

Стрибають

Добре нашій дітворі.

Займають свої місця.

 

 

Вихователь.  Молодці, діти, сідайте, будь ласка, за столи. Зараз ми пограємося в гру «Оціни вчинок». У вас на столах лежать картинки із зображенням різних ситуацій із життя. Розгляньте їх. А тепер послухайте уважно правила гри. Якщо на картинці ви бачите хороший вчинок, то на неї кладете  сонечко. Якщо вчинок поганий – хмаринку.

 

Діти виконують завдання, а потім пояснюють, чому вони так зробили

 

Вихователь. А зараз станьте у коло і  пограємося в гру «Добре – погано». Уважно послухайте правила гри. Я називатиму слова. Якщо слова означає добро, ви плескаєте у долоні, а якщо ні –  не плескаєте.

 

Розігрівав , захистив , образив

 

Відвідав, посварились, відібрав

 

Допоміг, поділився, штовхнув

 

Заспокоїв, ударив, зруйнував

 

Обігрів, покращив настрій.

 

Вихователь. Дітки,  ви дуже гарно справились із завданням, а зараз сідаємо на стільчики. Я буду показувати різні зображення, а вам потрібно сказати, хто робить добрі вчинки, а хто ні.

 

Розгляд слайдів.

 

1.                Добре діло роби сміло.

 

                  Що сталося із цією старенькою жінкою? Як вона почувається?

 

                  Як можна допомогти бабусі?

 

 

 

2.                У лиху годину пізнаєм вірну людину.

 

                  Хто намальований на картинці?

 

                  Чому в хлопчика сумні очі?

 

                  Як ви думаєте, про що він мріє?

 

 

 

3.                Що таке доброта?

 

                  Що робить дівчинка?

 

                  Який вчинок дівчинки можна назвати хорошим?

 

 

 

4.                Де є добрі люди, там біди не буде.

 

                  Що робить бабуся? Який у них настрій?

 

 

 

5.                Хто людям добра бажає, той сам його здобуває.

 

                  Що робить білочка?

 

                  Чому вона вирішила поділитися шишкою з дятлом?

 

                  Як ви думаєте, чому радіють білченята і сонечко?

 

                  Як дятел зможе віддячити родині білки?

 

 

 

                  А зараз я вам пропоную переглянути  мультиплікаційний фільм «Просто так».

 

Бесіда за змістом мультфільму.

 

Вихователь. Діти, всі ми повинні намагатися жити по законам добра, правди, чуйності,  ввічливості. Нам потрібно старатися допомагати один одному, піклуватися про ближніх, не скупитися на хороші слова. А щоб доброта і щирість були завжди присутні у нас у групі, пропоную створити незвичне дерево: дерево добрих справ. Діти, а що потрібно для дерева, щоб воно швидко росло? Так, а нашому дереву, щоб воно швидко росло, потрібна доброта сонця, повітря, вітру і землі.

 

Діти, подивіться, що це? Так, це крона дерева. А що на ній не вистачає? Правильно, листочків. Ось зараз ми з вами прикрасимо дерево листочками. Діти потрібно вирізати листочок. Намазати його клеєм і приклеїти до крони дерева. Прикріплюючи листочок на дерево, скажіть хороші, приємні слова і тоді наше дерево оживе – «дерево надії, ласки і добра». Поки ви будете вирізати листочок, подумайте, які слова ви скажете.

 

Самостійна робота дітей.

 

                         Діти розповідають віршики про добро

 

 

 

Живе у світі доброта –

 

Яскрава, чиста, золота.

 

Вона дарує турботу всім

 

І маленьким і старим.

 

 

 

Якщо добро не помічати,

 

Зло нас може подолати.

 

 

 

Тому від хати і до хати

 

Добро іде шукати

 

Чемність і повагу

 

Вчинкам добрим наснагу.

 

 

 

Коли ти будеш добрим,

 

Про тебе люди скажуть

 

Ніколи не забудуть про ввічливість твою.

 

У дитсадку і удома усім давно відомо

 

Що добрих не народжують, а добрими стають.

 

 

 

Не лінуйтесь робити добро,

 

Лише зла не бажайте нікому,

 

Бо воно, як велика гора

 

Стане вам на шляхові земному.

 

 

 

І старайтесь робити добро:

 

День і ніч, і у кожну хвилину,

 

Щоб серденько, як сонце цвіло.

 

Це хорошою робить людину.

 

 

 

Що найціннішого є у житті

 

І найдорожчого за все на світі,

 

То – доброта, запам'ятайте всі –

 

І хай вона крокує по землі.

 

 

 

Цінніша перлів, золота і слави,

 

Вона єдина зігріває нас,

 

Така одвічна, мудра, нелукава,

 

Пригорне кожне серце повсякчас.

 

 

 

А ми сьогодні, поєднавши руки,

 

Запалюємо вогник доброти,

 

Його вогонь освітлює стежину

 

Й допомагає впевнено іти.

 

 

 

Любіть життя, несіть в долонях світло

 

І відкривайте душі для добра,

 

І буде янгол щиро ваш радіти

 

І доторкнеться вашого плеча.

 

 

 

Вихователь. Ось і підходить до завершення наше заняття. І я вірю в те, що від сьогодні стала добрішою кожна дитина. Я вірю, що запалений вогник доброти поселився у ваших серцях і з ним ви будете йти по житті. Ну і, звичайно, я щиро дякую шановним гостям, які були сьогодні з нами. І на завершення прочитаю такі слова: «Нехай любов земна і доброта сердечна, завжди крокують поруч з вами у житті».