Насильство в сім’ї

 

Раніше нам так здавалося, що так званих благополучних сімей у нас значно більше, ніж сімей алкоголіків, ледарів та просто неосвічених людей з брутальною поведінкою, яким притаманне насильство щодо дітей. Ми змалку засвоїли істину, що “сміття з дому виносити не можна”, а це означало повне замовчування тих трагедій, які розгорталися за зачиненими сімейними дверима. Іноді ми чуємо: “Як це могло статися? Адже цей хлопчик з благополучної сім’ї?” А він з великою вірогідністю був свідком домашнього насильства – чи приниження, чи ігнорування, чи навіть побиття матері, братика і т. д. Може, і сам ставав жертвою насильства, не спроможний був захистити ні себе, ні матір, ні з ким не міг поговорити про свій біль.

 

Сьогодні ми вже всі добре знаємо про існування такого ганебного   та досить, на жаль, поширеного явища, як насильство в сім’ї. Прийнято Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”.

 

За статистикою 75% потерпілих від домашнього насильства в сім’ї є діти.

 

Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи педагогів на поведінку дітей:

 

-        бійки

 

-        конфлікти з оточенням

 

- низький рівень навчальної діяльності

 

-        замкнутість

 

-        підвищена агресивність

 

-        похмурий, сумний настрій

 

-        депресія

 

-        тривожність, страхи

 

-        нестійкість емоційної системи

 

 

 

Жорстокість щодо дітей виникає з різних причин:

 

-        якщо дорослі мають негативні моральні якості

 

-        якщо вони не задоволені своїм життям

 

-        як результат конфліктів у сім’ї

 

-        як психічне захворювання батьків та інших кривдників

 

 

 

 Шляхи запобігання:

 

 

 

Коли дитина поводиться агресивно:

 

-        з’ясуйте причину агресії

 

-        навчайте дитину висловлювати свої почуття і потреби відкрито. Традиційно ми привчаємо дітей стримувати свій гнів та агресивність. І коли ці почуття виникають, дитина навчається їх ховати, відчуваючи сором, провину

 

-        установіть чіткі та незмінні межі поведінки, переконайтесь, що дитина розуміє: ворожі, агресивні дії неприпустимі ніколи

 

-        пам’ятайте, що ваші дії для дитини – основний взірець для наслідування

 

 

 

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї:

 

 

 

-        допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих, не замикалась у собі

 

-        обговоріть ситуацію, її причини, можливі наслідки

 

-        допоможіть їй зрозуміти, що в тому, що батьки сваряться, немає її вини

 

-        якщо не впораєтесь самі – звертайтесь до психолога.